- роз'яснювати
- —————————————————————————————роз'я́снюватидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
роз'яснювати
Смотреть что такое "роз'яснювати" в других словарях:
роз'яснювати — див. роз ясняти … Український тлумачний словник
роз... — Слова лемківськоі говірки з префіксом роз в більшості мають те саме звучання, що й в укр. літерат. мові, і відрізняються від них тільки наголосом, напр.: розахатися, розахкатися, розбагнений, роздав[лений], розбесідуватися, розбещений,… … Словник лемківскої говірки
роз'яснятися — я/ється і роз я/снюватися, юється, недок., роз ясни/тися, и/ться, док. 1) Ставати ясним, зрозумілим; з ясовуватися. 2) діал. Світлішати, ставати ясним. || перен. Ставати веселішим, привітнішим (зазвичай про обличчя). 3) тільки недок. Пас. до роз… … Український тлумачний словник
роз'яснення — я, с. 1) Дія за знач. роз яснити, роз ясняти, роз яснювати. 2) Те, що вносить ясність у що небудь, сприяє з ясуванню чогось … Український тлумачний словник
роз'яснювання — я, с. Дія за знач. роз яснювати … Український тлумачний словник
пояснювати — 1) = пояснити (що розповідаючи про щось, робити його зрозумілим), поясняти, роз яснювати, роз ясняти, роз яснити, трактувати; з ясовувати, з ясувати, висвітлювати, висвітлити; мотивувати (чим), приписувати, приписати (чому розкривати причини… … Словник синонімів української мови
агітувати — у/ю, у/єш, недок. 1) неперех. Роз яснювати політику якої небудь партії чи організації, закликати до боротьби за цю політику або проти неї. 2) за що, проти чого, перех. і без додатка. Переконувати в чому небудь, спонукати до чогось … Український тлумачний словник
витлумачувати — ую, уєш, недок., ви/тлумачити, чу, чиш, док., перех. 1) Роз яснювати, давати вичерпне пояснення, тлумачення чому небудь. || Перекладати. 2) Уясняти собі, розуміти так чи інакше що небудь … Український тлумачний словник
коментувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Давати коментар, коментарі до якого небудь тексту. 2) Роз яснювати, тлумачити що небудь … Український тлумачний словник
обмовлятися — я/юся, я/єшся, недок., обмо/витися, влюся, вишся; мн. обмо/вляться; док. 1) про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. || Помилково вживати слово або фразу замість інших, потрібних. 2) Вносити… … Український тлумачний словник
